Замок смт.Микулинці
Кам'яний замок у Микулинцях почали будувати у 1550 році за наказом тодішньої власниці Микулинець Анни, дочки польського гетьмана Миколи Сенявського, дружини краківського каштеляна і королівського підскарбія Спитка Йордана. Згодом, як придане їхньої дочки Софії, фортеця перейшла до родини Зборовських, а потім — Конєцпольських…
Фортеця була закладена на місці дерев'яної оборонної споруди. Замок має вигляд квадрата з довжиною стін 75 метрів і товщиною оборонних мурів — 2 метри. На 3-х кутках замку височать круглі вежі, які мали 3 яруси з бійницями для гармат. Із західного боку, де оборонні мури додатково захищені глибоким ровом, замок мав в'їзну браму із звідним мостом. Ще один в'їзд у замок зі східного боку. Всередині фортеці були житлові будинки, а під ними льохи і підземні ходи.
Повз Микулинці пролягав загарбницький татарський шлях, і ординці нападали на містечко мало не щороку. Замок витримав не одну осаду, на його мурах до цього часу видно сліди розпеченої смоли, яка лилася на голови нападаючих. За переказами місцевих жителів, для захисту давні мешканці містечка збудували підземний хід аж до Теребовлі, завдовжки 9 км. Входи до підземель можна побачити й досі, але пройти ними далеко не можна, бо вони завалені. У часи Хмельниччини фортецю руйнували козаки, та власники знову і знову її відновлювали. Після двотижневої облоги 1675 р. турецьке військо захопило замок, що призвело до поступового занепаду міста. Проте, до кінця XVII ст. Микулинецький замок був одним з найголовніших фортів Речі Посполитої на її південно-східному рубежі і втратив свою військово-оборонну значущість лише після відбиття Кам'янця в турків.
У першій половині ХVІІІ століття Микулинці належать Сєнявським, потім — Любомирським, а згодом, у тому ж столітті переходить у власність найбагатшого магнатського роду Потоцьких. Микулинецький замок за володарювання Потоцьких перетворюється на панське житло. Саме тоді розпочинається поступовий занепад замку, як оборонної фортеці. На початку ХІХ століття, замок купує австрійський барон Ян Кнопка, котрий у 1815 році відкриває в приміщенні замку власну суконну фабрику. Для цього він здійснив перебудову замкового комплексу, замість вузьких бійниць в стінах пробив великі вікна остаточно порушивши цим фортифікаційність споруди.
З початку XX ст. замок було залишено на самознищення. Під час війни 1941-45рр. в Микулинецькому замку була організована ветеринарна лікарня в якій доглядали поранених, і хворих коней. Після утвердження радянської влади, залишки муру та веж влада внесла в реєстр пам’яток архітектури, але поселенців звідти не виганяла. Як житло напівзруйнований замок використовуюється до сих пір. Ніяких робіт по реставрації не велося.
Інформація з вільної енциклопедії.
Фото з сайту:
Поділитися інформацією:
