Замок с.Чорнокозинці
Перші відомості про село сягають XV ст. З того часу і до XVIII ст. воно належало римо-католицький кафедрі Кам’янець-Подільського. Поруч села по Збручу проходив страшний Волоський шлях, яким татари й турки вривалися на Поділля. Татарські напади були дуже частими, майже кожний рік, а у 1516 р. – найстрашніший, коли село було спалене вщент. Тому на високій Замковій горі, за часів литовських князів Коріатовичів, були побудовані оборонні вежі і мури. В 1538 році валашський господар Петро спробував здобути замок – не вдалося, і тоді наказав вирізати всіх, хто жив за фортечними стінами. В 1674 р. турки захопили замок, всіх захисників перебили, село спалили. Зі сліз, крові і згарищ знов і знов відроджувалось село.
В XVIII ст. Кам’янецькі єпископи відновлюють тверджу, будують на подвір’ї палац для свого літнього відпочинку.
Чорнокозинську фортецю селяни і сьогодні називають турецькою. Від двох круглих веж і високого муру між ними, де була в’їзна брама, залишились тільки фундаменти. На північному боці Замкового подвір’я збереглися руїни палацу і висока кругла вежа, яка вартувала над долиною Збруча.
Поділитися інформацією:
