Замок-палац с.Поморяни
Кам'яний замок, збудований над річкою Золота Липа в XVI ст. подільським воєводою Яном з Сієни, постав на місці давньоруської дерев'яної фортеці, яку після завоювання Казимиром Великим Галичини було відбудовано в 1340-1350 pp. тутешнім господарем Миколою Свинкою.
У 1619-1620 pp. навколишні землі купив Якуб Собєський. Він суттєво укріпив Поморянську твердиню, оснастив арсеналом гармат, заклав пороховий й гарматний склади та казарму. Потрапити в кам'яний замок можна було лише з північного боку, проїхавши по підйомному мосту через широкий рів, заповнений водою. З усіх інших боків Поморянський замок оточували русло й заболочена заплава ріки Золота Липа. Завдяки таким першокласним природним і штучним заборолам татари під час набігів на Галичину не могли здобути його ні приступом, ні облогою й здебільшого обходили стороною.
Розквіт замку й містечка пов'язаний з іменем польського короля Яна III Собєського, який значно перебудував твердиню, перетворивши на покоролівському розкішний палац в оточені ландшафтного парку. Навколо міста було поглиблено рови і наново насипано вали з частоколом. В ці часи замок витримав не одну турецьку облогу. Однак, час другого походу турків на Львів в 1675 р. залога замку, суттєво поріділа під час першої навали, не маючи достатньої сили й ресурсів для оборони, змушена була таємним ходом поночі евакуюватися й залишити замок напризволяще. Спустошений турками Поморянський замок Ян Собєський невдовзі відбудував, а випалене згарище на місті містечка наново заселив. Проте, у 1684 р. Поморянська фортеця знову була вщент спалена татарами. Але і Ян Собєський не опускав руки одразу після чергового погрому він виділив з кооролівської казни 20 000 злотих на нову відбудову міських й замкових укріплень, храмів та житлової забудови Поморян. Завдяки цим енергійним заходам Поморянський замок з честю вистояв під час подальших татарських навал у 1687 і 1695 роках.
У XVIII ст. замок занепав, оскільки нові власники Радзивіли приділяли йому мало уваги. Нищівних ударів по замку завдали пожежа 1771 p. та рішення австрійського уряду розбирати укріплення на будівельні матеріали. Відродження припало на XIX ст., коли замок перейшов у власність Еразма Прушинського та його сина Юзефа. Юзеф Прушинський зібрав у стінах Поморянського палацу безцінну колекцію олійних полотен видатних найславетніших художників світу (у т.ч. Рембрандта і Леонардо да Вінчі), галерею гравюр королів Речі Посполитої, колекцію медалей і монет, печаток польських королів і князів, автографів польських королів, ікон, посуду, мозаїкт тощо. Однак після смерті колекціонера-мистецтвознавця безцінні скарби Поморянського замку розійшлися по світу з аукціонів.
В 1876 р. Поморянський замок перейшов у власність Романа Потоцького. Його син Єжи опікувався замком до 1939 p., відремонтувавши його після руйнацій Першої Світової війни. Граф мешкав тут з родиною майже до початку Другої світової. В радянські часи замок використовували під райком, райвиконком та ПТУ. А з 1970-х pp. ця монументальна будівля залишається у занедбаному стані.
Нині Поморянський замок XVI - XVII ст. складається з палацевого комплексу, парадного замкового двору і фрагментів могутніх оборонних мурів з наріжними вежами. Королівський палац представляє собою монументальну двоповерхову споруду з колись розкішним фасадом, який досі справляє на відвідувачів неабияке враження. Також збереглися кутова вежа і ділянка оборонного замкового муру.
інформація з сайту: spadok.org/index.php
фото: вільна енциклопедія та www.zaxid.net
Поділитися інформацією:
