Раковецький замок
Руїни замку знаходяться на південній околиці села, у надзвичайно мальовничій місцевості. Звідси відкривається велична панорама річки, що широкою підковою охоплює село з околицями. На сьогоднішній день збереглася північно-західна вежа та фрагмент південно-східної, що пізніше стала каплицею…
В історико-літературних джерелах будівництво замку датується 40-ми роками XVII століття і приписується галицькому підчашому Домінікові-Войцехові Беньовському.
Замок вистояв під час татарської облоги 1667р. в Турецьку війну, однак 1672р. його здобули турки. Вдруге турки оволоділи замком 1676р. Після відбудови замок відіграв значну роль в забезпеченні походів польського короля Яна Собеського проти Туреччини в 1685-1691рр. Наприкінці XVII століття там, де містився Раковецький замок, була переправа через Дністер, а в замку зберігалися запаси провіанту й амуніції. Саме тому цей важливий воєнно-стратегічний об'єкт ставав місцем військових сутичок. У часи Барської конфедерації (1768 р.) замок спалили. У 40-х роках XIX століття власником Раковця був Дверницький: він збудував серед руїн пташню, яка через кілька років згоріла. Наприкінці того ж століття власником руїн став Шмуль Баран. Від часів занепаду замку місцеві жителі потроху розбирали споруду: огорожі їхніх садиб муровані з червонястого замкового каменю.
Із збережених руїн важко визначити розпланувальну структуру та характер забудови замку, про особливості споруди можна говорити лише на підставі сукупного розгляду всіх даних - натурних, іконографічних, писемних.
Замок був у плані неправильним багатокутником, форма його підпорядковувалася абрису майданчика. Він мав загальні розміри 40х60 м, коли не рахувати веж, що виступали за периметр оборонних мурів, їх було три: південно-західна, надбрамна (з боку поселення), північно-західна (з боку крутосхилу), південно-східна (над стрімким берегом). Наприкінці XIX століття, судячи з давніх світлин і графічних зображень, крім збереженої на повну висоту (близько 20 м) північно-західної шестикутної в плані вежі, існувала ще напільна частина прямокутної в плані триярусної надбрамної башти, а також майже трикутна в плані південно-східна вежа на висоту одного ярусу. Їх сполучали збережені майже по всьому периметру (крім частини над стрімким берегом Дністра) оборонні мури заввишки від 2 до 8 м, у яких подекуди збереглися стрільниці. Оборонні мури, що прилягали до вежі, були завтовшки 1,7 - 1,8 м і заввишки близько 9 м. На них розміщувалися два бойові яруси. Бойовий хід горішнього був на обрізі муру на висоті близько 6,5 м над землею. З напілля він обмежувався бруствером заввишки 2,6 м, в якому також, як і у вежі, були два рівні стрільниць. Вони з боку замкового двору мали бойові отвори близько 0,45 х 0,45 м, з напільного - отвори двох типів: квадратові й щілиноподібні, тотожні отворам вежі, - також розташовані з висотним зміщенням. Цей цікавий прийом дуже рідкісний, його не використано на мурах, що утворювали головне чоло замку з боку в'їзду й прилягали до надбрамної башти, де були два яруси стрільниць традиційного розміщення з арковими перемичками. За цією ознакою в'їзну частину замку можна вважати пізнішою щодо північної, сформованої шестикутною вежею та системою мурів довільної в плані конфігурації.
Поділитися інформацією:
