Палац Шувалових (м. Тальне)
Спершу палац був дерев’яний, але коли він повністю згорів наприкінці ХІХ ст., а разом з ним відома картинна галерея та колекція зброї, було вирішено почати будівництво кам’яного замку…
Нині місто Тальне - це районний центр на річці Гірський Тікич, а у ХІХ столітті його називали заповідним маєтком родини Шувалових. Хоча з’явилося місто значно раніше. Перша документальна згадка про нього датується 1646 роком. Відповідно до найпоширенішої версії назва Тальне походить від гідроніма «Тальянка» (так називається одна із приток Гірського Тікича, що протікає у околицях міста). А назва Тальянка походить від слова «тал» (давня назва верболозу).
У 1725 році власниками Тального стали Потоцькі. Вони володіли містом 100 років. 1823 року Тальне перейшло у власність до Ольги Потоцької, яка через рік вийшла заміж за генерал-майора графа Льва Наришкіна. За дорученням дружини граф став розпорядником та фактичним володарем міста. У 1846 році граф Лев Наришкін помер. Він заповів Тальне дочці, а та передала його чоловіку – графу Петру Шувалову. У 90-ті роки ХVIII століття Потоцькі, на березі Гірського Тікича розбили великий парк. За основу для парку було взято стару природну долинну діброву в якій прорубали мережу алей. Композиційною основою парку став дерев’яний двоповерховий мисливський палац.
У другій половині ХІХ століття за розвиток парку узявся Петро Шувалов. Він почав доповнювати діброву різноманітними декоративними породами. Було облаштовано набережну частину парку із оглядовими майданчиками та водоспадом. В парку спорудили альтанки та містки. Усе це Шувалов оголосив заповідною територією. Зараз Тальнівський парк має площу 406 га і вважається пам’яткою садово-паркового мистецтва національного значення. Нині він більше нагадує старий ліс. Декоративні рослини тут не дуже помітні (якщо вони дійсно тут є), але відразу привертають увагу старі дуби, товсті стовбури яких, то там то тут вистромлюються поміж значно молодших дерев. Протягом 1896-1903 років Шувалови збудували новий мисливський палац, яка стала справжньою окрасою Тального.
Палац Шувалових за архітектурою нагадує невеликий замок. Його і називають мисливським замком. Складається він із двох частин – житлової та господарської. Та частина, що в часи Шувалових була господарською, зводилась у стилі англійських котеджів. А ось житлова частина мала архітектурні риси ренесансних замків Франції. Подібні споруди, часто значно більших розмірів будували у Європі в ХVII - XVIII століттях. На початку ХХ століття такий замок виглядав дещо декоративно, але зараз відвідувачам так не здається. Хоча відвідувачів у мисливському замку буває небагато. В першу чергу тому, що вже не один рік його закрито на реставрацію. В радянські часи у замку розмістили тальнівський сільськогосподарський технікум. А у підвальному приміщенні було відкрито Музей хліборобства. Але вже у ХХІ столітті і музей і технікум із будинку виселили. Почалася реставрація будівлі.
Першим ділом споруду обнесли високим парканом із написами «Стороннім вхід заборонено». З дахів зняли старовинну голландську черепицю й перекрили замок сучасним покрівельним матеріалом (чимось на зразок металочерепиці). Хоча черепиця кажуть, заміни не потребувала. Башти обплели будівельними лісами. Зараз ліси зняли (чи щось на них робили - незрозуміло). Місцеві мешканці подейкують, що замок хотіли перетворити на резиденцію для когось із можновладців…
Башти, шпилі, балкончики, тераси, англійські котеджі. І все це ще й досі прикрашає герб родини Шувалових. На задньому дворі їхнє родинне кладовище. І двохметровий паркан, що ховає замок від сторонніх очей. Кінця реставраційним роботам у мисливському замку Шувалових поки що не видно.
Поряд із парком стоїть симпатичний невеликий будинок, частина якого зберегла розкішний бароковий декор, а вхід прикрашають леви. Ефектно виглядає ліва частина будинку, яка прикрашена напівколонами, барельєфами та високим фронтоном. Нині це редакція місцевої газети «Колос». Хоча колись в будинку мешкав управляючий маєтком Шувалових. На задньому дворі у господарському приміщені прямо на підлогу звалені експонати Музею Хліборобства. Сюди їх викинули реставратори палацу Шувалових. В малесенькій кімнатці сидить директор музею, головною задачею якого є охорона експонатів та провітрювання старовинного одягу (щоб міль не поїла). А колись музей вважався унікальним…
* Фото та інформація з сайту
Поділитися інформацією:
