Палац княгині Гагаріної
Анастасія Гагаріна походила з грузинського князівського роду Орбеліані. У 1853 р. вона вийшла заміж за князя Олександра Гагаріна, який через чотири роки загинув на Кавказі у місті Кутаїсі. У 1870-х рр. А. Гагаріна оселилась у кримському маєтку Кучук-Ламбат, успадкованому від чоловіка, і почала там значне за обсягом будівництво.
У 1902 р. на мисі Плака за проектом відомого ялтинського архітектора М.Краснова у «візантійському стилі» з діориту (твердої вулканічної породи) була зведена восьмикутна «домова» церква, присвячена св. князю Олександру Невському. У 1907 р. поряд неї була похована власниця маєтку княгиня А. Гагаріна. У 1925 р. храм був закритий і відновив діяльність у 1995 р. після поновлення шатрового даху з банею та хрестом, іконостасу, вітражних вікон та мозаїчних панно. В його інтер’єрі збереглися 4 діоритові колони.
Центром колишньої садиби А. Гагаріної є палац, споруджений у 1902–1907 рр. за проектом М. Краснова. Будівництво палацу бездітна княгиня А. Гагаріна (яка мала дуже похилий вік) здійснювала за матеріальної і фізичної підтримки своєї племінниці – грузинської княгині Олени Тархан-Моураві. Остання – спадкоємиця А. Гагаріної, жила у цьому палаці до самої своєї смерті у 1922 р., навіть після перетворення його на радянський будинок відпочинку. О. Тархан-Моураві поховано поряд княгині А. Гагаріної на цвинтарі церкви св. Олександра Невського.
Для обличкування фасадів палацу з Італії була привезена керамічна плитка золотистого кольору та мармур для внутрішніх сходів, з Франції – «венеційське» віконне скло, з Німеччини – черепиця для даху. Сама будівля споруджена з місцевого сірого вапняку, поверхня якого (в залежності від декоративного ефекту, який прагнув одержати архітектор) є то гладкою, то грубо обробленою під «дикий камінь».
Палац спорудили у модному стилі «модерн» з елементами німецької «готичної» замкової архітектури. Це – кутові башти, примхлива форма даху, імітація фортечних мурів і «готичної» цегляної кладки. Кожна сторона палацу не схожа на іншу, тому його споглядання не набридає і не втомлює. Якщо торцевий фасад, обернений до моря, найбільш подібний до неприступної середньовічної фортеці, то головний (з вхідними дверима художньої роботи та великими «модерновими» вікнами) є урочистим і сучасним.
Усередині збереглась позолочена ліпнина на стелі і стінах парадних сходів (виноградне листя та колосся у стилі «модерн») та різьблені дубові панелі. Сучасники відзначали високі художні і архітектурні якості палацу Гагаріної. Під час Ялтинського землетрусу 1927 р. (про який згадують у «Дванадцяти стільцях» І. Ільф та Є. Петров) палац був зруйнований більш, ніж наполовину, проте через рік його відбудували.
Нині тут розміщується санаторій «Утьос»
Від колишнього Кучук-Ламбатського маєтку Бородіних-Гагаріних зберігся ландшафтний парк, закладений у 1813 р. – майже одночасно з Нікітським ботанічним садом. Зараз у ньому ростуть понад 200 видів рослин з Середземномор’я, Північної та Південної Америки, країн Азії. До цього парку були органічно включені і залишки стародавнього кримського лісу, який зберігся на схилах мису Плака (окремі взірці тису ягідного та самшиту, вік яких відповідно становить 1000 та 800 років).
Відчувається, що зараз парку не вистачає професійного догляду, проте і досі зберігаються кипарисові алеї та кілька фонтанів ХІХ ст., зокрема «вірменський» – мармурова плита з вирізьбленими зображеннями медальйону та двох вазонів з квітами, а також напис давньовірменською мовою – епітафії, присвяченої особам, на честь яких був споруджений цей пам’ятник. Цей фонтан був перенесений до парку з місця, де він первісно був встановлений. Крім нього, у парку є ще 5 фонтанів початку ХІХ ст., зокрема «античний» – мармурова плита з вирізьбленим листям «аканту».
інформація з сайту: prostir.museum/tourists/ua/mustseesdetails
Фото: прес-служби акції «7 чудес України»
Поділитися інформацією:
