Палац Дюльбер

Над головним порталом, який прикрашає вхід до палацу, розміщено різьблений напис арабською в’яззю «Нехай Аллах благословить кожного, хто сюди ввійде». 

Будівництво Дюльберського палацу і створення парку при ньому почалося у 1895 р. Молодий, проте вже досвідчений архітектор М.Краснов блискуче справився з поставленим перед ним завданням. Адже, на відміну від відомих петербурзьких зодчих, він збудував не одну споруду у складних умовах південнобережного рельєфу, уміло розташовуючи їх на крутих схилах. 

Завдяки оригінальній компоновці палац «Дюльбер» одержав нестандартне і цікаве «східне» трактування, яке підкреслювали бані, «сталактитовидні» ніші-«міхраби», надписи арабською в’яззю. Сліпуча білизна стін палацу вигідно контрастувала з зеленню кримських гір. При цьому внутрішнє планування палацу відповідало усім вимогам сучасної європейської людини і було максимально комфортним для мешкання. Таким чином в архітектурі «Дюльберу» були втілені усі кращі здобутки «модернової» архітектури кінця ХІХ ст., уособлені у девізі «краса і користь». 

Цікавим нововведенням архітектора М.Краснова була заміна дорогих будівельних матеріалів (мармуру, алебастру, фаянсу) на більш дешеві без шкоди для загального вигляду споруди. Це було викликано браком коштів у замовника та боргами по заробітній платі робітників, що працювали на спорудженні «Дюльбера». Завдяки цьому палац було успішно добудовано у 1897р. 

Відомий російський мистецтвознавець М.Кондаков у своїй статті, присвяченій новоспорудженому палацу, дуже схвально відгукнувся про талант М.Краснова як будівничого. 

Зокрема, він віддав належне гарному смаку архітектора, який не «опустився» до дешевої імітації «мавританського» архітектурного стилю, а запозичив з нього найбільш виграшні елементи: «різьблене» обрамлення віконних і дверних отворів, орнаментальні «арабески», балюстради і тераси, пласкі дахи, башти. 

М.Краснов «витримав» кольорову палітру фасадів «Дюльберу» на контрасті білої, блакитної та синьої фарб, уникнувши неприємної «картатості», і надавши фасадам споруди стриманої елегантності та багатства декору. При цьому уся ця «східна розкіш» коштувала замовнику – великому князю, не дорожче звичайних столярних робіт. 

 

Зокрема, складне різьблення по алебастру та дорогі вставки з розписного фаянсу М.Краснов замінив на дешеве ліплення, виготовлене з гіпсової суміші особливого складу, яке, вкрите шаром фарб і лаку, виглядало не гіршим від старовинних прототипів. 

Палац

«Дюльбер» задуманий його автором таким чином, що його естетичне сприйняття глядачами відбувається у динамічному русі, а не у статичному розгляді з певної точки. Хоча М.Краснов і зробив головний художній «акцент» на парадному фасаді будівлі, решта три є не менш живописними і оригінальними, а кожен з ракурсів огляду подає завершену картину розкішного палацу з казок «Тисяча і однієї ночі».

Через десять років після зведення палац «Дюльбер» був перетворений у справжню укріплену фортецю, на даху якої у 1917 р. був встановлений кулемет. 

У палаці перебували члени родини Романових – близькі родичі останнього російського царя Миколая ІІ: великі князі Олександр Михайлович і Микола Миколайович (власники маєтків «Ай-Тодор» та «Чаїр»), Петро Миколайович і з родинами, а також удова-імператриця Марія Федорівна з дочкою Ольгою Олександрівною. 

Саме товсті стіни вілли «Дюльбер» врятували останніх Романових від розправи від рук озброєних матросів – представників Ялтинської революційної Ради. Усі вони у 1918 р. відплили з Росії на кораблі, надісланому англійським королем Георгом. 

У 1922 р. у палаці відкрилась один з перших радянських санаторіїв. Після Ялтинського землетрусу 1927 р. палац «Дюльбер» у 1930 р. був відбудований. У 1938 р. на його території був споруджений новий корпус з цитатою з конституції 1936 р. над входом, стилізованої під арабську вязь: «Громадяни СРСР мають право на відпочинок». 

Під час Другої світової війни «Дюльбер» дуже постраждав. Під час відбудови 1949 р. «красновське» гіпсове ліплення було відновлене досить грубо і некваліфіковано, а «Дюльбер» втратив значну частину тієї витонченості і привабливості, яку «вклав» у його вигляд автор, а первісний задум М.Краснова був значно спотворений. 

Крім палацу, у маєтку «Дюльбер» були споруджені будинок для прислуги та господарчі споруди, деякі з яких також вирішені у стилізованому «східному» стилі. 

Одночасно з палацом на кількох терасах був розбитий парк, який простягається від головної в’їздної брами до самого моря. Його прикрашають скульптури, альтанки, фонтани та басейни з водяними ліліями. Гордістю парку є алея веєрних пальм біля головного порталу плацу, висаджена довкола круглого басейну після Другої світової війни. 

Парк «Дюльбера» – це мініатюрний ботанічний сад (площею усього 6 га), у якому ростуть камяні дуби, палатани, «мамонтове дерево», фісташки, кедри, сосни, кіпариси, секвойї, сосни, оливи, троянди.