Палац Даховських (с. Леськове, Монастирищенський р-н)

Село Леськове розташоване на кілька кілометрів східніше Монастирища. Має сільську раду. Кількість населення - близько 800 осіб. Народні перекази стверджують, що заснував село козак Лесько Фариба. Спочатку це був невеликий хутір із садибою, яку називали відповідно до ім'я власника Леськовою. Так згодом стало називатись і село, яке виросло навколо садиби. Вже в ХХ столітті Леськову чомусь перейменували у Леськове.

 

Даховські стали власниками Леськового на початку ХІХ століття. Це були дуже небідні вихідці із Польщі, які могли собі дозволити мати маєтки у багатьох селах України, розводити англійських жеребців і будувати такі палаци, який зараз стоїть, і який ховають від людських очей у Леськовому.

 

Син Казимира, Тадеуш був ще більшим англоманом ніж батьком. Він тривалий час жив у Європі, вивчаючи архітектуру та інженерно-будівельну справу. Після повернення в Україну Тадеуш впритул зайнявся перебудовою палацу та розбиттям англійського ландшафтного парку. Кажуть, що сам Даховський розробив проект палацово-паркового ансамблю, а втіленням його у життя зайнявся виписаний із Польщі інженер Цехановський.

 

Даховські створили у Леськовому справжню казку. Цей маєток визнавали найгарнішою польською резиденцією у Центральній Україні.

 

Крім парку та палацу Даховський мав у маєтку зразковий коне завод з іподромом. Коні були ще одним захопленням Тадеуша. Він сам був гарним жокеєм, брав участь у європейських змаганнях і утримував цілу команду спортсменів-наїзників.

  

Даховський страшно не любив п'янство і різноманітно боровся із проявами цього суспільного лиха у своїх селах. На початку ХХ століття він відкрив у Леськовому чайну із назвою "Товариство тверезих". В закладі безкоштовно відпускали чай і цукерки для селян.

 

Переворот 1917 року застав Тадеуша Даховського на змаганнях у Відні. До України він повернувся в 1918 році із німецькими військами. Зібравши леськівських селян він вмовляв їх не руйнувати садибу, обіцяв в майбутньому перетворити Леськове на містечко (ну й взагалі райдужне життя). Але не судилося. Після захоплення краю більшовиками та відступу німецьких військ Даховський у свою резиденцію більше не повернувся. Але селяни виконали прохання свого колишнього пана - палац вони не тронули.

 

У 1925 році в палаці Даховських відкрили будинок культури Київського цукротресту. Через дев'ять років маєток перетворили на піонерський табір, а у повоєнні роки в ньому функціонував військовий санаторій.

 

В 70-ті роки минулого століття маєток Даховських перетворили на величезний склад медикаментів. Ймовірно саме тоді будівлі і парк обнесли високими цегляними мурами.

 

Роки незалежності України не додали позитиву у життя Леськівського архітектурного дива - в палаці розташували військові склади…

 

Зараз на територію маєтку вхід закритий. А якщо когось і впускають (після тривалих вмовлянь) то на фотозйомку - табу. Наказ зверху. Ще гірше те, що з-за мурів зовсім нічого не видно. А це треба бачити. Від численних шпилів і башт голова йде обертом (ну чесно). Побачене захоплює і заворожує. Й важко повірити в те, що Леськове - не "туристична Мекка", а глухе село, до якого веде розбита "соша".

 

Майбутнє палацу Даховських "пірнуло у білу млу". Крізь туман його практично неможливо розгледіти. Місцеві мешканці кажуть, що військові вже комусь продали палац і залишилось владнати якісь паперові справи. Дехто твердить що палац, який є пам'яткою архітектури місцевого значення, у відповідності до Закону України, продати неможливо. А ще є думки про повернення маєтку Даховським, звичайно не безкоштовно. Але доки хтось вирішує долю "леськівської перлини", палац почав поступово руйнуватись: вже дуже гарно видно великі щілини у масивних стінах.

 

 

* Фото та інформація з сайту http://ukrainaincognita.com/cherkaska-oblast/monastyryshchenskyi-raion/leskove/leskove