Лівадійський палацСвого часу Лівадійський палац (арх. М. П. Краснов) був літньою резиденцією останнього російського імператора Миколи II та його родини. У 20-х роках ХХ ст. в ньому розмістився перший у світі селянський санаторій. Наприкінці Другої світової війни він став місцем проведення Ялтинської конференції (1945 р.), під час якої керівники трьох держав антигітлерівської коаліції – СРСР, США і Великої Британії обговорювали питання повоєнного світового устрою. У перші післявоєнні роки палац слугував державною дачею керівника радянської держави Йосипа Сталіна.
Сьогодні – це музей з розвиненою фондово-музейною базою і широкою дослідницькою діяльністю наукових співробітників. Будівництво палацу тривало з квітня 1910 р. по вересень 1911 р. – 17 місяців. Будинок витриманий переважно в стилі Відродження з включенням мотивів архітектури візантійської (церква), арабської (внутрішній дворик), готичної (колодязь з химерою). Різні архітектурні стилі – своєрідна данина моді початку XX ст. – використані й в оформленні інтер'єрів. Особливо розкішне й урочистісте оздоблення – у вестибюлі й Білій залі Лівадійського палацу. Парадна ж приймальня з темного горіхового дерева нагадує зал Ради п'ятисот у палаці дожів у Венеції. Поліроване червоне дерево зі смужками бронзи використано в оздобленні парадного кабінету, а елементи англійської архітектури 16 ст. в стилю Тюдор – при оформленні колишньої більярдної. Палац оточений великим парком – одним з найкращих на Південному узбережжі Криму.
Нині Лівадійський палац-музей – визнаний громадсько-культурний центр України з проведення найбільших миротворчих акцій, культурних і політичних заходів на високому державному рівні.
Поділитися інформацією:
